Заступник директора з навчально-виховної роботи

                                                    Дмітрієва Л.О., вчитель музичного мистецтва

                                                       ЗЗСО №140, вища категорія, вчитель-методист;

                                                       педагог-організатор ЗЗСО №140 Маганова Н.В.,

       спеціаліст II категорії.

«Мистецька освіта: стан, тенденції та перспективи розвитку в умовах сучасного закладу»

    Освіта   є   основою   інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства  і  держави, а  її  метою  є  розвиток  людини  як особистості,   збагачення   її   талантів,   інтелектуального, творчого,  культурного  потенціалу  народу,  підвищення освітнього  рівня,  забезпечення  народного  господарства кваліфікованими  фахівцями.

    Словник української мови тлумачить мистецтво як досконале вміння у справі; майстерність. Інший варіант пояснення терміну – галузь творчої художньої діяльності. Слід також погодитись з тлумаченням мистецтва як творчого відображення дійсності в художніх образах, творчої художньої діяльності.

    Важлива роль у сучасних державотворчих процесах належить мистецькій освіті як специфічній освітній галузі. Саме через неї реалізуються актуальні завдання збереження духовної спадщини народу, формується естетична культура особистості. Зміни, що сьогодні відбуваються у мистецькій освіті, її інтеграція у світовий культурний простір, розв’язання проблем духовного виховання молодого покоління зумовлюють актуальність даної публікації.

    Загальна мистецька освіта – це підсистема шкільної освіти, що гармонійно поєднує навчання, виховання і розвиток дітей і молоді засобами мистецтва, вона покликана підготувати їх до активної участі в соціокультурному житті, до подальшої художньо-естетичної самоосвіти. Мистецька освіта є посередником між суспільно значущими культурними цінностями й особистісними цінностями людини та забезпечує набуття ключових і предметних мистецьких компетентностей, формування прагнення і здатності до художньо-творчої самореалізації і духовного самовдосконалення протягом життя.

    Мистецька освіта в Україні набирає популярності, незважаючи на складності і невизначеність в соціальній, економічній та культурній сферах країни.

    Завданням естетичного виховання є не тільки розширення художнього сприймання, списку прочитаних книг, почутих музичних творів, а й організація людських почуттів, духовного росту особистості, регуляція і корекція поведінки. Естетичне виховання проникає в усі сфери дитячого життя, воно забезпечується всіма ланками виховання і використовує багатство і різноманітність його засобів.

    Протягом останніх років, об’єднавши роботу вчителя мистецтва та педагога –організатора, шляхом залучення дітей до шкільних та районних заходів, вдається розкрити їх мистецькі здібності, формувати здатність до різних видів активної музично-творчої діяльності.

    Спираючись на власний педагогічний досвід, можна з впевненістю сказати, що працюючи з дітьми треба з одного боку, бути доброзичливим і люб’язним,  а з іншого – стійким та вимогливим. Саме таким чином можна досягти взаєморозуміння між вчителем та учнями, адже саме педагог має прищепити любов до національно-культурної спадщини свого народу та його історичних цінностей. Тому, керуючись Указом Президента України 18.05.2019  № 286/2019 «Про Стратегію національно-патріотичного виховання» та постановою Кабінету Міністрів України 09.10.2020 № 932 «Про затвердження плану дій щодо реалізації Стратегії національно-патріотичного виховання на 2020-2025 роки», у стінах школи шляхом проведення численних заходів вдається сформувати духовно зрілу та національно свідому особистість.

    Серед найважливіших заходів, що були проведені протягом останніх років, хотілося б виділити День Захисника України, День Збройних Сил України, День вишиванки, День людей похилого віку, День Гідності та Свободи, День Соборності України, Естафета пам’яті до святкування 75-ї річниці Перемоги та вшанування пам’яті воїнів Другої Світової війни, День пам’яті Героїв Крут, виховні заходи, присвячені 35-й річниці аварії на ЧАЕС, Міжнародний день рідної мови, День української писемності і мови, Вшанування подвигів учасників Революції гідності й увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні.

                      

 

                                                       

 

    В галузі «Мистецтво» до домінантних ліній віднесені музична та образотворча, в які інтегруються художньо-синтетична (театральне, хореографічне та екранні мистецтва) в початковій школі та культурологічна в основній і старшій. У початковій школі пріоритетними є загальнонавчальні й загальнорозвивальні функції мистецтва; діти набувають художнього досвіду, емоційно сприймаючи навколишній світ, знайомляться зі специфікою мови різних видів мистецтва. У середніх класах художній досвід розширюється завдяки вивченню особливостей видів, жанрів і стилів мистецтва, що забезпечує комплекс компетентностей, необхідних для сприйняття і творчого самовираження.

    Навчатися мистецтву як майстерності і бути спроможним навчати мистецтву інших – гуманна і перспективна мета для побудови життя і розуміння можливості свого функціонального включення в соціум.

    З кожним роком все більше уваги приділяється розвитку творчої активності дітей. Вчитель мистецтва разом з педагогом-організатором відчиняють двері дітям у світ музики, живопису, театру, допомагають робити перші кроки до прекрасного. Тому що сьогодні школа має готувати не лише носія знань, а й творчу особистість, яка здатна використовувати здобуті знання для конкурентоспроможної діяльності у будь-якій сфері суспільного життя, тобто формувати компетентну особистість. Необхідні і оптимальні умови на мистецьких уроках сприяють формуванню творчої гармонійної особистості та є якісними чинниками для творчого самовираження учнів.

    Музика є скарбницею людських почуттів, думок і переживань. Духовний світ дитини, яка зуміє сприйняти це багатство, стає значно яскравішим, різнобічним, глибшим. На уроках музичного мистецтва, завдяки їх особливій чуттєвій атмосфері стає можливою робота душі - музика пробуджує своєю неповторною мовою, силою художніх образів впливає на відчуття, активізує уяву, викликає радість і насолоду, адже «музика - мова почуттів»: вона хвилює, викликає певні настрої і переживання.

    Вирішення завдань музичного виховання можливо при певних умовах. По-перше, цікавих, захоплюючих уроків; по-друге, створення атмосфери емоційного сприйняття програмних музичних творів. Робота вчителя музичного мистецтва характеризується багатоплановістю його діяльності, він має володіти методами шкільної музичної педагогіки, а саме: методом порівняння, словесним, наочно-слуховим, наочнозоровим, методом роздумів під музику. Вміти, цікаво та яскраво розповідати дітям про музику, охоплюючи такі ключові естетичні категорії, як види, жанри й стилі; бути обізнаним і вміти емоційно подати навчальний матеріал про сучасні музичні явища (джаз, рок, поп, шансон, авторська пісня); вміти професійно виконувати пісенний програмний репертуар та акомпанувати собі на музичному або електронному інструменті; вміти використовувати медіа ресурси; вести різні види позакласної роботи; виховувати в учнів емоційно-ціннісне ставлення до мистецтва; формувати здатність до різних видів активної музично-творчої діяльності.

     

 

                                          

    Учні з інтересом і задоволенням беруть участь у створенні творчих проектів, комп’ютерних презентацій.

     Учні самостійно підбирають матеріал, використовуючи вміння і навички роботи в інтернет-мережі та з комп’ютером. Створивши проект у вигляді комп’ютерної презентації, учні із задоволенням захищають його на уроці. Під час цієї роботи учні не тільки поширювали свої знання, але й розвивали та удосконалювали навички роботи з комп’ютерними технологіями. Створення проектів не є обов’язковим домашнім завданням для учнів, це робота, на яку надихають учнів теми уроків, їх особлива зацікавленість і бажання розширити свої знання з тієї чи іншої теми.

 

 

     Методологічною основою і важливим принципом естетичного виховання на сучасному етапі є ідея комплексного підходу, який у реалізації системи естетичного виховання має подвійне значення. По-перше, система естетичного виховання має будуватися так, щоб різні види мистецтва постійно взаємодіяли між собою у процесі впливу на дитину, тобто організовується необхідність тісної взаємодії мистецтва на основі міжпредметних зв‘язків. По-друге, естетичне виховання як виховання засобами мистецтва, так і засобами дійсності повинно стати органічною частиною будь-якого виду виховання. В нашому закладі освіти це відбуваеться шляхом залучення дітей у концертній діяльності.

    Саме концертні та інші публічні виступи відіграють важливу роль у формуванні самосвідомості учнів. Виховне значення публічних концертних виступів полягає в тому, що дітей радує публічне визнання, у них з’являється відчуття важливості своєї справи, росте впевненість у власних силах, формується і розвивається артистизм, з’являється бажання піднятися ще на одну сходинку виконавської майстерності.

    Традиційно в закладі освіти ми проводимо святкові концерти до Дня працівника освіти, Дня Захисника України, Міжнародного Дня людей похилого віку, Міжнародного жіночого дня 8 Березня, Дня Перемоги над нацизмом у Другій Світовій війні, вистави до Дня Святого Миколая та Нового року.

 

                                                                     

 

  

 

 

 

           

 

          

    Важливу роль в розвитку мистецької освіти відіграє учнівське самоврядування. Учні з великим задоволенням беруть участь у різноманітних заходах: тематичні виставки малюнків, поробок, проведення флешмобу «Весела перерва», працювала лекторська група,  в умовах карантину створювали відео привітання до Дня працівника освіти та Міжнародного жіночого дня 8 Березня. Також учні старшої школи із зацікавленістю створювали відео ролики на правову тематику.

     

 

    Мистецька освіта виступає як один із могутніх засобів розвитку і формування цілісної особистості, духовності, творчої індивідуальності, інтелектуального й емоційного багатства. Основним завданням у сфері мистецької освіти є виховання в людині внутрішньої потреби духовного і творчого удосконалення.

 

 

 

 

 

 

 

Дмітрієва Л.О.

                                                            заступник директора з навчально-

                               виховної роботи Харківської

                                                         загальноосвітньої школи

I-III ступенів№140

Харківської міської ради Харківської області

Larisa1005@gmail.com

https://orcid.org/ 0000-0003-1712-4272

РОЗВИТОК, ПІДТРИМКА І СУПРОВІД ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ У СІМ’ЯХ І ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ.

В статті описано про розвиток, підтримку і супровід дітей та молоді у сім’ях і закладах освіти, роботу з батьками обдарованих дітей. Розповідається про проблеми, з якими стикаються батьки,  які виховують обдарованих дітей. Звертається увага на необхідність підтримки батьків з боку освітніх закладів.

Ключові слова: обдарованість, розвиток, задатки, здібності, інтелект, творча особистіть.

The article describes the development, support and coaching of children and youth in families and educational institutions, working with parents of talented children. It is told about the problems faced by parents when raising talented children. Attention is drawn to the necessity for support from educational institutions to the parents.

Key words: talent, development, inclinations, abilities, intelligence, creative personalitу. 

 

Модернізація національної освіти в Україні визначила необхідність розвитку інтелектуального, духовного потенціалу українського народу, вихід вітчизняної науки та культури на світовий рівень. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває проблема формування української еліти. То ж виявлення розумової обдарованості (інтелектуальної чи творчої), спеціальних здібностей у дітей, їх розвиток і реалізація є однією з актуальних проблем на сучасному етапі розвитку педагогічної теорії та практики. Обдарованість - поняття загальної психології; високий рівень задатків, схильностей людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певних галузях. Тривалий час явище обдарованості вивчали в рамках педагогіки. Згодом його дослідженням почали займатися психологи. Реальна обдарованість- не просто статистичний божий чи генетичний дар. Обдарованість існує лише в динаміці, у розвитку, а тому постійно змінюється. Необхідно зацважити, що обдарованість – лише потенціал, який може сприяти успіху, а може й не реалізуватись. Підтримка та розвиток обдарованості є одним із пріоритетних напрямків сучасної освіти, оскільки поступ будь – якої країни , регіону, міста залежить  саме від здатності її громадян нестандартно, креативно мислити, впроваджувати перспективні інновації в різні сфери суспільного життя. Обдаровані діти- діти, у яких у ранньому віці виявляються здібності до виконання певних видів діяльності. Вони вирізняються серед однолітків яскраво вираженими можливостями в досягненні результатів на вищому рівні, який перевищує певний умовний «середній» рівень. Їх успіхи не є випадковими, а проявляються постійно. Таким учням необхідно мати сприятливі морально-психічні умови для активної освітньої діяльності, бо вони в змозі виконати роботу більшу за обсягом та інтенсивностю. Під час роботи з такими дітьми постійно виникають педагогічні й психологічні труднощі, обумовлені розмаїтістю видів обдарованості, зокрема віковою та прихованою, безліччю суперечливих теоретичних підходів і методів, варіативністю сучасної освіти, а також малою кількістю фахівців, професійно та особистісно підготовлених до роботи з обдарованим дітьми. Класифікація обдарованості: v    за сферами обдарованості (інтелектуальна, академічна, творча, лідерська, художня); v    за видом діяльності та сфери психіки, що її забезпечують(у практичній у теоретичній, художньо-естетичній, комунікативній, духовно-ціннісній); v    за ступенем сформованості (актуальна, потенціальна); v    за формою прояву (явна, прихована); v    за широтою прояву у різних видах діяльності (загаль, спеціальна); v    за особливості вікового розвитку (рання, пізня); v    за типом діяльності (інтелектуальна, творча, академічна, художня, спортивна, лідерська); v    за інтенсивностю прояву (таланти, вундеркінди); v    за темпом психічного розвитку ( нормальний темп, випередження); v    за віковими особливостями пряву (тимчасова, стабільна); v    діти з гармонійним розвитком пізнавальних, емоційних, регуляторних, психомоторних, особистісних та інших сфер психіки; v    діти, психічний розвиток яких відрізняєтьсянерівномірністю у рівні сформованості психічних процесів. Установлено, що у самому загальному вигляді дитячв обдарованість визначається як підвищений рівень розвитку однієї або декількох здібностей, на основі яких дитина має можливість досягти високих успіхів у соціально значущих видах діяльності й які, тим самим, виділяють її серед інших представників даної вікової групи. Саме діти з ознаками обдарованості вільно або мимоволі можуть створювати своєю поведінкою нестандартні ситуації, для розв’язання яких «учительські» стереотипи не лише даремні, але навіть шкідливі як для дитини, так і для самого вчителя. Однією з причин виникнення подібних ситуацій є те, що, наприклад, унаслідок високого темпу інтелектуального розвитку обдаровані діти (а за великим рахунком і будь-які інші діти) усвідомлено або неусвідомлено вимагають до себе відношення як до повноправного суб’єкта навчальної діяльності, спілкування і т. д. Тим часом один із найбільш поширених стереотипів традиційної учительської свідомості полягає в тому, що учня (саме тому, що він учень) початково розглядають як об’єкт педагогічної дії, але не як суб’єкт спільного освітнього процесу. У вихованні обдарованих дітей важливу роль належить баткам і педагогам, які повинні створити умови для їхнього гармонійного розвитку: атмосферу любові, довіри, уваги до потреб та інтерсів.За словами американського психолога Наталі Роджерс, творчість дити стимулюють психологічна безпека, безоцінне прийняття її особистості, атмосфера відкритості, надання їй права на свободу і самостійність. Особистість часто не може правильно обрати життєвий шлях, що врешті-решт негативно позначається на науковому й інтелектуальному потенціалі держави загалом, на рівні її економічного й соціального розвитку. Адже обдарований учень починається з обдарованого вчителя (інтелект загострюється інтелектом, характер виховується характером, особистість формується особистістю). Вчитель є првідним чинником буд-якого навчання. Це не є винятком і для обдарованих дітей. Найбільш істотним фактором успішності роботи учителя є глобальна особистісна характеристика – система поглядів і переконань, в якій велику значимость моють уявлення про самого себе, інших людей, а також про цілі та завдання своєї роботи. Саме ці складові постійно проявляються в міжособистісному спілкуванні. Це означає, що, працюючи з обдарованими дітьми та молоддю педагог мусить уміти вставати в позицію рефлексії до самого себе. Так, одним із основних психологічних принципів роботи з дітьми є принцип «прийняття іншого», згідно з яким учитель має спочатку приймати учня як індивідуальність зі своїми особливостями, що вже склалися. Існує алгоритм визначення обдарованого учня в закладі освіти, а саме:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     

 

 

 

 

 

 

Крім того, вчителеві важливо володіти даром навіювання, уміти аргументовано переконувати; бути неупередженим, справедливим, емоційно врівноваженим, тактовним, щоб не вплинути негативно на прагнення дитини до творчості, на її етичні вчинки; бути здатним до самоаналізу, самокритики, перегляду своїх позицій, виваженості вчинків; налагоджувати з учнями партнерські стосунки; надавати дітям свободу вибору та прийняття рішень; володіти високим рівнем пізнавальної і внутрішньої мотивації, адекватною самооцінкою тощо. Як відомо, лише особистість може виховати особистість і тільки талант може виростити новий талант.

Завдання педагога — управляти процесами творчого пошуку, йдучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв’язувати дедалі складніші творчі завдання.

Для роботи з обдарованими дітьми сучасний вчитель повинен володіти компетентностями вчителя, а саме:

 

 

 

 

 

 

 

 

        

 

Компетенція вчителя є важливим фактором у використанні спеціальних методів навчання. Саме вчитель створює атмосферу, яка може надихати учня або руйнувати його впевненість у собі, заохочувати чи пригнічувати інтереси. Щоб створити таку атмосферу, я в педагогічній діяльності використовую такі методи:

v    стимулювання бажання учнів працювати самостійно;

v    заохочування до роботи над проектами, запропонованими самими учнями;

v    переконання учнів у тому, що вчитель є їхнім однодумцем;

v    заохочування до максимальної захопленості в спільній діяльності;

v    виключення будь-якого тиску на дітей, створення розкутої атмосфери;

v    надання дитині свободи вибору галузі застосування своїх здібностей.

На думку деяких дослідників, поведінка вчителя для обдарованих дітей у класі, в процесі навчання і побудови своєї діяльності повинна відповідати наступними характеристиками:

v    розробляє гнучкі, індивідуальні програми;

v    створює теплу, емоційно безпечну атмосферу в групі;

v    надає учням зворотній зв'язок;

v    використовує різні стратегії навчання;

v    поважає особитсість дитини;

v    сприяє формуванню позитивної самооцінки учня;

v    поважає цінності дитини;

v    заохочує творчість і роботу уяви;

v    стимулює розвиток розумових процесів вищого рівня;

v    проявляє повагу до індивідуальності учня.

Успішний учительдля обдарованих –передусім прекрасний учитель-предметник, який глибоко знає і любить свій предмет. Також він повинен володіти такими якостями, які є значними в спілкуванні з будь-яким обдарованим учнем.

Вчителі, які працюють з обдарованими, меньше говорять, меньше дають інформації, влаштовують демонстрації і рідше вирішують завдання за учнів. Замість того щоб самим відповідати на питання, вони пропонують це учням. Вони більше питають і менше пояснюють. Завдання вчителя – навчити дитину творчості, самостійності і виховувати в ньому нвполегливість, творчу сміливість у постановці нових проблем і пошуку їх рішень. Обдарованої учень сам здатний собі допомогти, якщо вчитель підтримує його творчість.

Робота з виявлення обдарованих та талановитих учнів в закладі освіти проводиться діагностування практичним психологом. Діти, у яких виявлено високий рівень оригінальності, можуть висувати ідеї, які відрізняються від загальних, банальних та встановлених. Такі підлітки уникають легких, нецікавих відповідей. Класним кервникам та педагогам практичний психолог надає рекомендації, а саме:

v    формування взаємин на основі творчої співпраці;

v    гуманістичний підхід до виховання: визначення гідності особистості, її права на вибір, власну думку, самостійний вчинок;

v    використання різних форм навчання, способів виконання завдань, створюючи ситуацію особистого вибору;

v    заохочення результатів, що мають нові ідеї;

v    відкрита поведінка вчителів, спілкування у позакласній діяльності;

v    заохочення самопізнання, адекватного ставлення до своїх здібностей;

v    систематичні заняття в гуртках, відвідування факультативів за напрямком кола інтересів.

Учитель не має вихваляти кращого учня; не потрібно вирізняти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання, обдарована дитина частіше від інших ставатиме переможцем, що може викликати неприязнь до неї інших учнів.Учитель не має робити з обдарованої дитини «вундеркінда». Недоречне акцентування на її винятковості породжує роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність — зловмисне прилюдне приниження унікальних здібностей — звичайно, неприпустима.Учителеві необхідно пам’ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.

Для розвитку творчих здібностей обдарованих дітей необхідно:

v    Підхоплювати думки учнів і оцінювати їх зразу, підкреслюючи їх оригінальність, важливість тощо.

v    Не вимагати запам’ятовування схеми, таблиці, формули, одностороннього рішення, де є багатоваріативні способи.

v    Необхідно попередити  інколи агресивне ставлення ровесників до здібних дітей. Найкращим засобом є пояснення здібному, що це характерно, і розвиток у нього терпимості й упевненості.

v    Пропонувати цікаві факти, випадки, технічні та наукові ідеї.

v    Стимулювати ініціативу учнів, самостійність. Пропонувати проекти, які можуть захоплювати.

v    Створювати проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви.

v    Розвивати критичне сприйняття дійсності.

v    Вчити доводити починання до логічного завершення.

v    Під час занять чітко контролювати досягнуті результати та давати завдання підвищеної складності, створюй ситуації самоаналізу, самооцінки, самопізнання.

v    Залучати до роботи з розробляння й упровадження власних творчих задумів та ініціатив, створювати ситуації вільного вибору та відповідальності за обране рішення.

v    Використовувати творчу діяльність вихованців під час проведення різних видів масових заходів, відкритих і семінарських занять, свят.

v    Під час опрацювання програмового матеріалу залучати до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань, створювати  розвивальні ситуації.

v    Активно залучати до участі в міських, обласних, всеукраїнських конкурсах, олімпіадах, турнірвх,захистах МАН, змаганнях, виставках.

v    Відзначати досягнення вихованців, підтримуй і стимулюй активність, ініціативу, пошук.

Необхідно пам'ятати, що «учень — це не посудина, яку потрібно наповнити, а факел, який треба запалити» (К. Д. Ушинський).

З чим же пов'язана обдарованість? На цим питанням давно працюють фахівці. Вони зазаначили, що найчастіше обдаровані діти зростають в інтелигентних сім'ях. І справа тут не в особливих генах геніальності – їх природа розподілила між усіма дітьми порівну. Справа - у родинній атмосфері, у системі родинних цінностей.

Батьки по різному намагаються розвивати в своїй дитині пізнавальні потреби і здібності. Наприклад, постійно пропонують дітям певні розвивальні ігри і завдання. За пеної наполегливості й послідовності така стратегіє є результативною, але нерідко у дитини виникає внутрішній протест, дитина швидко втомлюється. Інколи батьки доручають визначення здібностей і розвиток дитини спеціально підготовленим  людям. Це і спеціалізовані класи в школах і школи розвитку дітей дошкільного віку. Це може принести користь, якщо  батьки не перекладають турботи про розвиток дитини на плеч фахівців. Інші батьки не намагаються постійно контролювати розвиток здібностей дитини, протее надають їй можливості для вибору і добирають відповідну школу. Найголовніше в таких сім'ях - атмосфера пізнавальних інтересів самих батьків. Якщо батьки постійно захоплюються якоюсь справою, багато читають, переглядають пізнавальні телепередачі, відвідують нові виставки, відвідують теаральні вистави, але не нав'язують це дитині, а надаючи їй можливість самій знайти відповідне заняття, то така стратегія саморозвитку буде найефективнішою.

Важливим моментом діяльності з обдарованими дітьми є цілий комплекс заходів, спрямованих на зміцнення співпраці із сім'ями  обдарованих дітей.

У наш час ведуться успішні пошуки в галузі педагогічних інновацій, розробки різних психолого-педагогічних технологій, спрямованих на розвиток особистості дитини, при цьому особливе місце посідає особистісно-орієнтований підхід у навчанні дітей.

Завдання вчителя – надати психолого-педагогічну підтримку сім'ям, які мають обдарованих дітей. Важливе місце в роботі з батьками відводиться батьківським зборам, на яких розглядаються проблеми розвитку обдарованих дітей. Такі збори повинні бути пізнавальними та цікавими. Необхідно використовувати різні форми проведення зборів, а саме:

v    круглі столи;

v    батьківський лекторій;

v    інформаційно-практичні бесіди;

v    творчі лабораторії батьків;

v    батьківські педагогічні тренінги;

v    обмін думками, тощо.

З метою визначення підходів батьків до цієї проблеми доцільно проводити анкетування, індивідуальні консультації, підбір наукової та практичної літератури для батьків. До традиційних форм робот из батьками належать:

v    психолого- педагогічний лекторій;

v    залучення батьків до освітнього процессу;

v    участь батьків в управління закладом освіти (батьківські комітети, рада закладу);

v    проведення брифінгів, круглих столів.

Цікаво проводити практичні заняття або майстер-класи. Це дає можливість зацікавити та залучити батків до спільної дозвільної діяльності з дітьми.

Батьківські тренінги- це активна форма діяльності з батьками, які мають на меті змінити взаємодію з власною дитиною, зробити спілкуванняя більш довірливим та щирим. Успішність тренінгів залежить від активності та регулярності відвідування батьками, участь у її розвитку, підтримуючи, а не нав'язуючи свої інтереси, давати дитині можливості вибору. Саме головне-потрібно любити дитину. Кожен батько повинен пам'ятати правило: «Не зашкодь!» Адже обдарована дитина дуже чутлива, тому потрібно давати вільний час для міркування, фантазування. Розуміння в сім'ї високого потенціалу дітей є однією з важливих умов для розвитку їх обдарованості.

Батькам необхідно:

v    Зрозуміти дитину й усвідомити її неординарність.

v    Не ігнорувати унікальність її можливостей.

v    Створити умови для заохочення таланту.

v    Не проектувати на обдаровану дитину власні захоплення й інтереси.

v    Не змушувати надмірно захоплюватись улюбленою справою і не перевантажувати дитину.

v    Створити атмосферу творчості, не гасити інтерес.

v    Навчати терпіння, заохочувати за всі старання.

v    Тактовно, делікатно допомагати.

v    Учити програвати і не сприймати будь-яку невдачу як трагедію.

v    Навчити дитину бути якомога менше вразливою.

v    Учити володіти емоціями.

v    Робити все можливе, аби дитина не занижувала свою самооцінку й у той же час не виставляла надмірну обдарованість на показ.

v    Не надавати їй переваг над іншими дітьми в сім’ї.

v    Якомога більше уваги приділяти фізичній активності дитини.

v    Ураховувати індивідуальність.

Мета діяльності закладу освіти з батьками обдарованих дітей –навчання батьків ефективній взаємодії з їхньою дитиною, допомога батькам у пошуку шляхів розв'я зання проблем, що є більш актуальними у вихованні обдарованої дитини. Це спрямовує на формування навичок взаємодії з дитиною, розширення можливостей розуміння обдарованої дитини,покращення рефлексії взаємин з обдарованою дитиною, розвиток партнерських взаємин з обдарованою дитиною.

Таким чином, описана вище система діяльності дозволяє підвищувати правову та педагогічну культуру батьків, а також формувати практичні вміння та навички у вихованні здібних, талановитих дітей, що призводить до взаєморозуміння між дітьми, батьками та вчителями.

 

Список використаних джерел:

 

1.                Амонашвили Ш. Школа жизни (Трактат о начальной ступени
образования, основанного на принципах гуманно-личностной педагогики). –
М.: Изд. Дом Ш. Амонашвили, 2000. – 142 с.

2.                Болтівець С. І.Психогігієнічні чинники розвитку обдарованості [Текст]/ С. І. Болтівець // Практична психологія та соціальна робота. — 2005. — № 10. — С. 73–75.

3.                Володарська М.О. Робота з обарованими дітьми-Х.: Вид.»Основа». 2010.-190, -(Б-ка журн. «Початкове навчання та виховання»; Вип.1 (73)

4.                Воронцова Е. Задатки, здібності, обдарованість... // Директор школи. –
2011. - No13. – с. 15-18.

5.                Крутій М. Обдаровані діти. // Директор школи. – 2008. - No48. – с. 17-20.

6.                Чудновський В. Є.Обдарованість — це унікальність кожної особистості [Текст]/ В. Є. Чудновський, В. С. Юркевич // Обдарована дитина. — 2005. — № 2. — С. 2–7.