Сценарії

День матері

( на фоні музики)

Гей, заграйте гори, зашуміть діброви,
Приберіться, ниви, красно та багато, –
Зажурчіть потоки, заведіть розмови
Про святочну днину, про велике свято!

Заспівайте згучно в тихім гаю, птиці,
Гомоніть з вітрами, польовії квіти,
Задзвоніть дзвіночки, рожі, всі косиці,
Заспівайте хором, українські діти!

А кому ж то грати та кому співати?
Знає се дітяче чистеє серденько:
Нині Твоє свято, наша рідна мати,
Будь благословенна, українська ненько.

Ведуча:

Добрий день вам, люди добрі,
Що зібрались у цій залі,
Раді з святом вас вітати,
Щастя і добра бажати.

Хліб ясниться у кімнаті,
Сяють очі щирі,
Щоб жилось по правді,
Щоб жилось у мирі.

У цей місяць, коли мати-природа виряджає свою доньку Землю в пишному уборі весняних квітів у дорогу життя, праці й радості, люди висловлюють подяку материнській самопожертві і відзначають День матері. Мамо… Це перше слово, яке з радісною посмішкою вимовляє дитина. Мама – це те слово, яке найчастіше повторює людина у хвилини страждання і горя. Матерів мільйони, і кожна несе в серці любов.

(                                                                                   )

Материнство… Святе і прекрасне, оспіване поетами, увіковічнене художниками на полотнах. Через віки наш народ проніс глибоко шанобливе ставлення до матері. Про неї, берегиню домашнього вогнища, уособлення духу пам’яті, волі душі і наміру, написано й сказано багато і, водночас, мало.

(                                                                   )

Прийшов на землю травень, оспіваний у піснях, гаптований солов'їними трелями, і приніс нам зворушливе, сердечне Свято матері. Це місяць Пречистої Діви Марії, яка благословила у хресну путь свого Сина – Спасителя людства. До Матері Божої звертаються християни, просячи заступництва і допомоги.

(                                                           )

Мама! Мати! Матуся! Скільки спогадів, тепла і ласки таїть це магічне слово, бо називає людину, чия любов не знає меж, чиїми грудьми вигадувано цілий світ. Це перше слово, мовлене нами, на все життя залишається дорогим у серці. У хвилини радості й печалі пташкою надій злітає з наших уст, тамує біль.
(                                                                                  )

Рідна мати... Вона—любов, вона—печаль і втіха,
Жива вода на виразки душі.
Поки живе—обереже від лиха,
Завжди підтримає мене.

Рідна мати...
Зоряно й незгасно
Горить у серці повсякчас...
Вона мене виводить на дорогу,
Вона мені просвітлює віки,
Де радість і печаль мого народу
Врослися у вишневії гілки.
(                                                                                      )

 Коли усміхається мама,

То ніжності ллється ріка,

А вітер танцює в нестямі

У нашім дворі гопака.

Колючії тануть сніжинки

Обабіч весняних доріг.

Нема чарівнішої жінки

За ту, що дарує усміх.

У світі стає враз тепліше

І все навкруги зацвіта.

Благаю, всміхайся частіше,

Матусю моя золота!

(                                                              )

 Любов до матері надихає нас на творчість. Свої вірші, присвячені найдорожчій людині, дарує всім

(                                               )

 Мати самовіддано любить своїх дітей, голубить їх, робить усе, щоб вони були щасливими. Ми пишаємося своїми матерями. Вони – наші найперші порадниці й захисниці, вміють прощати й розраджувати, тамувати біль душі. Хоч би де була людина, вона завжди тягнеться додому, до рідної землі, любої неньки. Нехай же не заростають наші душі ряскою байдужості до найдорожчої у світі людини – матері.

(                                                                           )

У нас усіх турбот немало –

Куди ми їдемо чи йдем…

А вдома нас чекає мама

Серед турбот, земних проблем.

Весь день у неї до смеркання

В очах лампадка доброти,

Висвічує одне питання:

–     Коли приїдеш, доню, ти?

 (                                                                                             )

 Життя, на жаль, таке мінливе:

Щось загубив, а щось знайшов.

Та береже у сніг та зливу

Мене твоя свята любов.

Матусю рідна, ти не сердься,

Що дні бувають у журбі.

Сьогодні пісню свого серця

Дарую я лише тобі.

(                                                                                                 )

У дитини заболить пальчик, а в матері – серце. Мати сильно замахнеться, та легенько вдарить. Як мати рідненька, то й сорочка біленька. Все купиш, крім мами і тата. Дядько – не батько, тітка – не мати. Рідна мати одною рукою б’є, а другою гладить. Так український народ увіковічнив матір у прислів’ях і приказках.

 Існує давня легенда, що Господь дав дитині дві руки, аби однією вона трималася за матір, а другою – за батька. Бо лише батьки, давши життя, можуть з маленького крикливого дива виростити справжню людину.

 (  «Помолимся за родителей» виконує                                                                  )

Кожна мати, кожен батько вчать свою дитину любити рідний край, місце, де народився. Вчать любити рідну домівку. Рідний край…Починається він від батьківського порога, стежини, тополі стрункої, твоїх воріт, з барвінку, який ніжно стелиться по садочку. Від шанування батьків йде шанування рідної землі – Батьківщини. Материнський образ України усміхається дітям, з любов’ю встає з сивих туманів віків, синього неба, золотавого надвечір’я, з вишневого цвітіння і калинової задуми.

(                                                                                                                        )

Ваші руки нам голівки гладили,

Як до школи ранками будили,
У косички бантики вплітали Ви
І віночок із барвінку шили.

Ваші очі плакали й сміялися,
Було щастя, було горе різнеє.
Ваші скроні сивиною вбралися,
Ніби хризантеми раннім інеєм.

З чим прийдем до Вас у цей день весняний?
Любій мамі що подарувати?
Пісню, квіти, золото, коштовності?
Лиш здоров’я – жити і сміятись.

(                                                                         )

Немає, друзі, нічого більшого на світі, як любов материнська. Вона ще не пізнана до кінця, хоч оспівана у сотнях, а може, й тисячах поетичних творів.

  (                                             )

Мати – це  величезне  вікно  в  світ. Вона  допомагає  малюкові  зрозуміти  красу  лісу  й  неба, місяця  й  сонця, хмар  і  зірок.

 Мамині  уроки – на все життя. Мами  люблять  нас  просто  за  те, що  ми  є. Вони  нічого  не  просять  натомість. А гарні діти  стараються, щодня доводять  свою любов найріднішій людині на землі.

(                                                                              )

На світі так багато  мам, і  в кожній  мамі  є  щось особливе. Але  є у  них  і  загальна  риса –  це неосяжна любов  до  своїх  дітей. Вона  читається  в їх  очах, вона  живе в  їх  серцях.

Вона – початок життя, хранителька, берегиня Дому, Життя, Любові, Душі й високого Духу.

(                                                                                          )

На матерів не треба ображатись.
Вони ж нас люблять більше, ніж себе.
А наші витівки нелегко їм сприймати.
Щоб не нагримати, щоб стримати тебе.

Їм радісно тримати нас за руку,
І тяжко, якщо з нами щось не так.
Не ображайтесь за її жорстку науку –
Це ж материнської любові знак.
 (                                                                     )

Умійте цінувати любов  матері. Будьте дбайливі до цієї любові. Не ображайте її випадковою грубістю, різким словом, неслухняністю. Адже лише мама думає про нас завжди і скрізь. Тільки мама завжди приймає нас такими, які ми є. Серце її завжди з своєю дитиною.

(                                                                                         )

Жінка – мати творить світ, в якому розум живе у злагоді із серцем. Хай же ця святкова дата на календарі – День матері – стане особливо домашнім, і загальнонаціональним святом.
Любі наші матері! Будьте завжди гарними і коханими! Нехай ваші діти дарують вам силу і щастя! Життя триває, тому що на Землі є ви!

 І поздоровляємо решту всіх людей з тим, що їм теж випало величезне щастя — бути чиїмись дітьми, народитися на цій землі і знати ласкаві руки, що люблять. З Днем матері вас!

 (                                                                          )

День пам'яті і примирення. День Перемоги

Ведучий
Весна іде, і переможним кроком
В тюльпановому вічному вогні
Йде травень крізь хвилини, дні і роки,
Несе нащадкам спогади свої.

Ведуча
Весна іде квітчасто, гордо, юно,
Як втілення найчарівніших снів.
О весно красна, ти  ще не забула
В історії своїх жахливих днів?
Ведучий
Із року в рік часопис віддаляє
Своїх нащадків далі від війни.
І травень знов і знов нагадає,
Як із життя ішли його сини.
Ведуча
Буяють мирно квіти на могилах,
До сонця красного метелики летять.
А ті, кому війна зламала крила,
Священним вічним сном в могилах сплять.

(                                                                     )
Ведучий
Щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1939-1945 рр. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога . Не можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших.

Учень
Ніхто не забутий, на попіл ніхто не згорів,
Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.
І доки є пам'ять в людей і живуть матері,
Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.

Їх прийняла війна, лишивши списки
Загиблих у праведнім бою,
Застигли в тузі обеліски,
В гранітнім каміннім строю
Пам'ятайте, друзі, цих людей довіку,
Тих, хто повернувся і поліг в боях.
І вклонімось всі ми низько до землі їм,
Квітами устелим їх тернистий шлях.

Звучить пісня «Журавлі»

Учень

Журавлі
Журавлі летять спокійним клином,
Розрізають синю височінь
І летять, курличуть безупинно
В далечінь, безкрайню далечінь.
Вийде мати одинока в поле;
В самотині піде по ріллі,
Уклоніться жінці сивочолій
Журавлі – солдати – журавлі
Повесні вона вас виглядає,
Як зоря ззоріє над селом,
І чекає, все ж таки чекає.
Може, син торкне її крилом.

Ведуча
Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу весни, а разом з нею і Дня Перемоги. Цей день залишиться для нас завжди затьмареним гіркотою втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його наближували, як могли, люди, котрим було дуже нелегко в ті воєнні літа і яким найважче сьогодні. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через чорнило битв і дожити до цього світлого дня. Все менше їх залишається в життєвому строю. Даються взнаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. Їхні груди вкриті медалями, на скронях - сивина. Але вони пам'ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати. Неможливо позбутися нав’язливої жахливої думки: а прийде ж день, коли піде з життя останній з цих літніх людей з орденами. Піде у вічність, понесе з собою живі спогади. Що ж залишиться після них? А залишиться Пам'ять, світла пам'ять про незабутніх героїв.

Виступ ветеранів

Ведучий
Мільйонам людей назавжди врізався в пам'ять важкі дні ІІ світової війни. Чорною тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами звалився вона на нас.
(                                                                                       )

Учень
Спинись, проклятий супостате,
На світ востаннє подивись:
За тіло матері розп'яте
Сини на пару піднялись.

У бій за наші ниви,
За ясний сміх дитячий,
За юний спів щасливий,
За славний труд гарячий.

Вперед, полки суворі,
Під прапором свободи,
За наші ясні зорі,
За наші тихі води.

Учень
Сонце палило нестерпно,
Гнулось садове гілля:
Падали яблука в серпень,
Глухо стогнала земля.

Рвали снаряди їй груди,
Всюди гриміла війна,
Падали скошені люди,
Їх не щадила війна.

Учень
Бій розгортався лютий,
Кулі, наче град.
Тихо, вітри і люди,
Тихо, вітри і люди.
Впав у траву солдат.

Вдарило хлопця в груди,
Вибухнув поруч снаряд.
Тихо, вітри і люди,
Тихо, вітри і люди.
Вмер молодий солдат.

Мати довіку буде
Сина свого виглядать.
Тихо, вітри і люди,
Тихо, вітри і люди.
Син її  - той солдат.

Нам тих розлук не забути,
Мир нам повік врятувать.
Тихо, вітри і люди,
Тихо, вітри і люди.
Спить під зорею солдат.

Поки сонце ясне угріє,
Й коли життя дає нам воно,
Біль нам вічний, він не постаріє.
Не кажіть: була війна давно!

Звучить пісня  (                                                 )

Ведучий
Мільйони людей забрала ІІ світова війна. Це важко усвідомити, важко осягнути. Смерть однієї людини - це трагедія. А коли гинули мільйони... Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів-однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків.
Ведуча

У вогнище війни було втягнуто 67 держав, 80 % населення земної кулі. Друга Світова тривала довгих  б років. Вона пронеслася над величезними територіями Європи, Азії й Африки, охопила простори всіх океанів. У цій війні загинуло близько 60 млн осіб, не говорячи вже про поранених і тих, хто  пропав безвісти. Лихо й страждання, які пережили люди, незмірні. Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони святиня нашої пам’яті.
(                                                                                  )

Учень
До обеліска я в задумі стану,
До сивини своєї на путі.
Скажу «спасибі» тихо ветерану,
Що вдруге народив мене в житті.
На картах не знайти мої дороги –
Мій бойовий, мій босоногий шлях.
За вбитим батьком йшов до перемоги
Траншеями по спалених полях.
Сльоза зорі стоїть над обеліском,
Сховавши клопоти людські і сни.
Сьогодні треба поклонитися всім низько,
Усім хто не прийшов з війни!

Ведучий
У війни не жіноче обличчя… адже скільки жінок, юних дівчат виносили на своїх тендітних плечах поранених, збивали ворожі літаки, були снайперами, виконували чоловічу роботу в тилу ворога.
Учень
Дівчина в сірій шинелі,
В куцих, простих чобітках
Йшла, де взривались шрапнелі,
Йшла з автоматом в руках.
Дівчата в бої йшли крізь ночі,
З калюж умивались дощем,
Їм бачились коси дівочі
Під грізним гарматним вогнем.
Недобрії очі лякали,
І танків боялись в бою.
Але, як мужчини, вмирали,
Землю обнявши свою.
Ведучий
А скільки їх було в партизанських загонах. Вони ходили в розвідку, лікували поранених, забезпечували зв'язок з Великою землею і часто гинули, не проронивши ні слова в руках фашистських катів.
Ведучий
А скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків. У народі недаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово «війна», вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче – життя у боротьбі з фашистськими загарбниками.
(                                                                )

Учень
До тебе, людино, звертаюсь:
Залиш на хвилинку щоденні турботи
З собою побудь у глибокій скорботі,
Згадай чоловіка, товариша, брата,
Дружину, сестру чи посивілу матір.
Учень
Перед трагічною хвилиною мовчання
Словами говорити неможливо
Оця хвилина більше там розкаже,
Ніж тисячі, а чи мільйони слів.
Солдатів подвиг, про який сьогодні
Дізнались ми, не вимовить словами,
А тільки серцем можна це сказати,
Але воно, нажаль, не має мови,
Лиш має біль. І тому я прошу солдатів пам'ять вшанувати хвилиною мовчання.
(                                                      )

Учень
У тиші урочистій до Пам'яті йдем,
Що в серці відлунює грізно.
У святому мовчанні над Вічним вогнем
Схиляється наша Вітчизна.
Уклонимось тим, хто поліг у бою,
Хто покорив землю рідну собою.
Усім поіменно, хто впав у бою,
Хто відстояв нашу свободу.
Згадаємо всіх поіменно,
Серцем згадаємо своїм.
Це потрібно не мертвим,
Це потрібно живим.
   

(                                                                       )
Ведучий
На меморіалі Вічної Слави завжди панує скорботно урочиста тиша. Полум’я вічного вогнища, вічна пам'ять про синів і дочок, які не повернулися з поля бою. Пожертвували своїм життям заради життя на землі.

Ведучий
Україна! За її мир і спокій полягли мільйони. Війні не бути. Нехай панує мир! І ми про це подбаємо. Ніхто не забутий, ніщо не забуто.

(                                                                             )

З родини йде життя людини

                                 Крилаті вислови до свята.

 Шануй батька та Бога – буде тобі всюди дорога.

 Виховуємо хлопчика – формуємо людину, виховуємо дівчину – створюємо всесвіт.

 Найдорожчий клад, як в родині лад.

 У дитини заболить пальчик, а у матері серце.

 Нема у світі цвіту гарнішого над маківочку, нема ж кого ріднішого над матіночку.

 Добрі діти - батькам вінець, а злі діти - кінець.

 Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.

 Материн гнів, як весняний сніг: рясно впаде, та скоро розтане.

 Без сім'ї нема щастя на землі.

                          Виходять двоє ведучих. 

Ведучий 1

Добрий день, шановна родино! Наше свято – це ще одна сходинка до сімейного зближення, до родинного єднання.

Ведучий 2

 Добрий день, люди добрі,

 Що сидять в нашій господі!

 Раді з святом вас вітати,

 Щастя і добра бажати.

Учні (разом) Добрий день!

Ведучий 1

 Правда, чудова ця фраза?

 Вона зближує з вами одразу

 Сьогодні, гадаєш, якраз буде вчасно,

 Щоб у всіх був дійсно чудовий настрій,

 Упоравшись з ділом, хіба нам не варто,

 Зустрітися з піснею чи навіть із жартом

Ведучий 2

 Вклоняємось всім вам доземно,

 Як батьківській хаті з далеких доріг,

 Як хлібу, що матінка чемно

 Кладе на вкраїнський рушник.

 Бо ж нашому роду нема переводу,

 Хай пісня єднає коріння святі,

 Дай, Боже, нам віру і братню згоду

 На довгії роки, на вічні літа.

 Ведучий 1

 В Україні говорять: «Без сім’ї немає щастя на землі». Саме в сім’ї дитина робить свої найперші кроки, звідси вона виходить у широкий світ.

Ведучий 2

 Кожен з нас добре знає своїх бабусь та дідусів, цих невтомних трудівників, скарбничих мудрості нашого народу, зберігачів сімейних традицій, цікавих казкарів. Вони люблять нас, своїх онуків, передають нам свої знання і уміння.

Учень (хлопчик).

 Ой бабусенько рідненька,

 Чарівниченько любенька,

 Твої руки золоті

 В невсипущому труді.

 Твою працю я шаную,

 Твоє серце добре чую.

 І тебе, - я побажаю, -

 Хай сонечко завжди вітає!

 Учень

 Любий, добрий наш дідусю,

 Ми – твої внучата,

 Прибігаємо до тебе,

 Щастя побажати.

 Хоч твоє волосся сивиною

 Густо посріблилось,

 Ти для нас, дітей маленьких,

 Другом залишився.

Ведучий 1

 Батько і мати – найрідніші і найближчі кожному з нас люди. Вони нас вчать, вкладають у наші вуста добрі слова. Давайте привітаємо наших батьків.

 (Оплески дітей)

 ЧОРНОБРИВЦІ

 Ведучий 2

Конкурс ерудитів

 1. Коли варять кутю? ( На Різдво)

 2. Хто автор слів «Караюсь, мучусь, але не каюсь»? ( Т. Шевченко)

 3. Поетичний народний символ України ( калина)

 4. Птах, який за народним повір’ям, приносить щастя (лелека).

 5. Що стоїть посеред Землі? ( буква м)

 6. Як називають батьків дружини? (теща, тесть)

 7. Яке слово складається з семи букв? ( сім’я).

Ведучий  2

 Дозвольте сьогодні усім побажати

 Багато хороших і сонячних літ,

 Дідусям і татам, бабусям і мамам,

 Братам і сестричкам

 Палкий наш привіт.

 Учитель. Саме зі своєї сім’ї, з родини іде у світ людина і несе в нього своє серце, наповнене добротою і любов’ю, відчуттям краси і справедливості. Саме з сім’ї несе вона у світ правду, чесність, віру, традиції і звички. То ж недарма народне прислів’я каже: «Який кущ, така й хворостина, які батьки, така й дитина». Тому:

Живіть всі дружно і крилато,
Щоб рід людський наш не здрібнів.
Любов оберігайте свято,
Навчіться добрих, щирих слів.
І світ любіть, що наче казка,
Для нас відкрився у житті.
І сонечкова щира ласка
Хай зігріває вас в путі.